волосінь
ВОЛОСІ́НЬ, і, ж.
1. Те саме, що волоси́на.
Над засохлим мулом .. ще й кінську волосінь, як антену, наплутано, – тією волосінню ластівка малят своїх прив'язує, щоб не повипадали з гнізда (О. Гончар);
Алі дивувався, і його здивуванню не було межі – після половини глека раб міг попасти вістрям в ость пера і протягти голку з волосінню! (Ю. Логвин);
* Образно. Через просіку перелетіла довга сива волосінь павутини (О. Донченко).
2. збірн. Те саме, що во́лос 3.
Вуси в його [нього] стриміли над губою, ніби щітка з товстої волосіні (І. Нечуй-Левицький);
Береться кінський хвіст, згониться ним поверх води, то .. ропа набирається на волосінь, а з неї рукою зсувається до коновки (І. Франко);
// Довгі волосинки овечої вовни, з яких прядуть тонкі вовняні нитки.
В мене плахта з волосіні (Сл. Гр.).
3. Прив'язана до вудлища довга міцна нитка (з волосин коня, шовку, синтетики і т. ін.), на кінці якої прикріплений риболовецький гачок.
Запускали волосінь в глибину; і коли риба клювала, волосінь билась на пальці, як живчик (М. Коцюбинський);
Всю дорогу додому Запорожець торочив Каїку про волосінь і вудлище (Г. Колісник);
Омелько витяг із перекидної торби малесенького козубочка. А звідтіля клубок волосіні, сплетеної із білого кінського волосу та маленький кований гачок (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)