воронування
ВОРОНУВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. воронува́ти.
Маю тільки власний секрет воронування криці (Б. Антоненко-Давидович);
Внаслідок хімічної реакції між барвником і металом здійснюється воронування заліза і сталі, чорніння міді, забарвлення її в зелений, коричневий та інші кольори (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)