воротар
ВОРОТА́Р, я́, ч.
1. Сторож біля воріт.
Воротар не квапився, довго щось відкручував, і нарешті міст спустився на своє місце (А. Хижняк);
Коли Ласточкін підійшов до Ботанічного саду, воротар .. довго не хотів його пропускати (Ю. Смолич);
У Хрещатицьких воротах їх спинив сивий старий воротар (Ю. Логвин).
2. спорт. Гравець спортивної команди (футбольної, хокейної і т. ін.), який захищає ворота; голкіпер.
І коли тепер у нас спорт організовано, піднесено на нечувану височінь, цілком зрозуміло, що в кожній сім'ї – чи стрибун, чи бігун, чи штангіст, чи воротар (Остап Вишня);
Німець налагодився вдарити по воротах. Наш воротар легко підскочив, піймав .. м'яча й знову подав його на гру (Ю. Яновський);
Роботи у воротаря “Шахтаря” було не особливо багато, але атака “Динамо” постійно тримала оборону гірників під напругою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)