ворочати

ВОРОЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал.

Повертати назад.

[Химка:] Коли так, то я й піду від вас. [Іван:] Ні, ні... не ходи. Ворочай назад (Панас Мирний).

ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., розм., рідко.

1. чим. Те саме, що верті́ти 1.

Еней з Сівіллою старою Із пекла бігли навпростець; Синок ворочав головою, Поки аж не сховавсь отець (І. Котляревський);

Він бадьоро ворочав колодами, як галузками лози (В. Підмогильний);

Я безпорадно ворочаю, наче важкими гирями, величезними солдатськими чобітьми і не можу зробити й кроку (П. Колесник).

2. що і без прям. дод. Те саме, що крути́ти 1.

Мабуть, ворочавши не п'ятдесят млинів, Вернувсь Мірошник наш додому, До церкви прямо почухрав (Є. Гребінка);

– Навіщо ж йому вітер здався? – спитав, усміхнувшись, старий. – Аякже! – здивувалась вона. – Молоти ж треба, не руками ж млин ворочати? (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. ворочати — воро́чати дієслово недоконаного виду повертати рідко вороча́ти дієслово недоконаного виду повертатися діал.  Орфографічний словник української мови
2. ворочати — -аю, -аєш, недок., діал. Повертатися назад.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ворочати — (камінь) перевертати, перевернути, поперевертати, (колесо) крутити, закручувати, закрутити, накручувати, накрутити, понакручувати, обкручувати, обкрутити, пообкручувати, поскручувати, поскрутити, скручувати, скрутити, поскручувати, обертати, обернути...  Словник чужослів Павло Штепа
4. ворочати — див. керувати; працювати  Словник синонімів Вусика
5. ворочати — ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИ розм., ЗАБИРА́ТИ розм., СКРУ́ЧУВАТИ розм., ВОРОЧА́ТИ діал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. ворочати — ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що поверта́ти 1. — Навіщо ж йому вітер здався? — спитав, усміхнувшись, старий. — Аякже! — здивувалась вона: — молоти ж треба, не руками ж млин ворочати?...  Словник української мови в 11 томах
7. ворочати — Вороча́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії. н. п.  Словник української мови Грінченка