ворочати
ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., розм., рідко. Те саме, що поверта́ти 1.
— Навіщо ж йому вітер здався? — спитав, усміхнувшись, старий. — Аякже! — здивувалась вона: — молоти ж треба, не руками ж млин ворочати? (Мирний, І, 1954, 225);
Я безпорадно ворочаю, наче важкими гирями, величезними солдатськими чобітьми і не можу зробити й кроку (Кол., На фронті.., 1959, 5).
ВОРО́ЧАТИ, аю, аєш, недок., діал. Повертатися назад.
[Xимка:] Коли так, тая й піду від вас. [Іван:] Ні, ні… не ходи. Ворочай назад (Мирний, V, 1955, 216).
Словник української мови (СУМ-11)