восени
ВОСЕНИ́, присл.
Осінньої пори.
Ми восени таки похожі Хоч капельку на образ Божий (Т. Шевченко);
Ранній світ борюкається з туманом, з дощем, з хмарами, .. вогко, мокро і важко. Так бува тілько [тільки] восени (Панас Мирний);
А восени... Яка журба, чи хто цвіте, чи в'яне, тоді й плакучая верба злото-багряна стане (Леся Українка);
По полях ми з Вишнею бродили Восени, .. І бур'ян пожовклий, посивілий Під ногами срібно хрупостів (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)