воскресати
ВОСКРЕСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВОСКРЕ́СНУТИ, ну, неш, док.
1. Ставати знову живим, повертатися до життя після смерті; оживати.
Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, .. і третього дня Він воскрес за Писанням (Біблія. Пер. І. Огієнка);
То ж по Росі і по Сулі половці городи поділили: Вже не воскреснути Ігоревій дружині! (Панас Мирний);
Я не вірю, що дід із могили воскресне, але вірю, що ні – він увесь не умре. Його думки нехитрі додумають внуки (Л. Костенко).
2. перен. Відроджуватися, відновлюватися.
Нині ідеї милосердя воскресають, широкий благодійний рух громадськості відроджується (з газ.);
Господи, невже воскресає козацтво? (Р. Іваничук);
Воскресни, мамо [Україно]! І вернися В світлицю-хату (Т. Шевченко);
* У порівн. І мій народ немов воскрес – Устав, аж брязнули кайдани! (П. Усенко);
// Видужувати.
– Ну, як, Петре, справи? – звернувся до нього Федька. – Щось ти і не вмираєш, і не воскресаєш... (Є. Кравченко);
// Проростати, розпускатися (про рослини).
Вона [Марія] любить весну, любить, коли воскресають після зимової смерті чорні дерева (М. Слабошпицький);
В найдрібнішому і щуплому зерні Все ж є закладена жива велика сила: І з-під снігів воно воскресне навесні! (Дніпрова Чайка).
3. перен. Відновлюватися в пам'яті; пригадуватися.
Живими воскресали в уяві і стояли перед очима мої дитячі роки .. і дрібні матусині сльози, коли я вперше покидав село... (Б. Антоненко-Давидович);
У думках і серці воскресають картини останньої нашої подорожі (з газ.);
У моїй голові воскресли спомини .. переполоху, що загнав мене разом з іншими в ліс (І. Франко).
◇ (1) Воі́стину воскре́с! – відповідь на привітання “Христос воскрес!” під час Великодніх свят.
Вона нахилила до себе голову сина і тричі поцілувала йому губи. – Воістину воскрес, – промовив Шептала (В. Підмогильний);
Корній добре одягнутий, діти також, Марія теж незгірше... Йдуть гордо, а зо всіх боків: – Христос воскрес, Корнію! З приїздом! – Воістину воскрес! Дякую (У. Самчук).
Словник української мови (СУМ-20)