воскресати

ВОСКРЕСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВОСКРЕ́СНУТИ, ну, неш, док.

1. Ставати знову живим, повертатися до життя після смерті; оживати.

Христос був умер ради наших гріхів за Писанням, .. і третього дня Він воскрес за Писанням (Біблія. Пер. І. Огієнка);

То ж по Росі і по Сулі половці городи поділили: Вже не воскреснути Ігоревій дружині! (Панас Мирний);

Я не вірю, що дід із могили воскресне, але вірю, що ні – він увесь не умре. Його думки нехитрі додумають внуки (Л. Костенко).

2. перен. Відроджуватися, відновлюватися.

Нині ідеї милосердя воскресають, широкий благодійний рух громадськості відроджується (з газ.);

Господи, невже воскресає козацтво? (Р. Іваничук);

Воскресни, мамо [Україно]! І вернися В світлицю-хату (Т. Шевченко);

* У порівн. І мій народ немов воскрес – Устав, аж брязнули кайдани! (П. Усенко);

// Видужувати.

– Ну, як, Петре, справи? – звернувся до нього Федька. – Щось ти і не вмираєш, і не воскресаєш... (Є. Кравченко);

// Проростати, розпускатися (про рослини).

Вона [Марія] любить весну, любить, коли воскресають після зимової смерті чорні дерева (М. Слабошпицький);

В найдрібнішому і щуплому зерні Все ж є закладена жива велика сила: І з-під снігів воно воскресне навесні! (Дніпрова Чайка).

3. перен. Відновлюватися в пам'яті; пригадуватися.

Живими воскресали в уяві і стояли перед очима мої дитячі роки .. і дрібні матусині сльози, коли я вперше покидав село... (Б. Антоненко-Давидович);

У думках і серці воскресають картини останньої нашої подорожі (з газ.);

У моїй голові воскресли спомини .. переполоху, що загнав мене разом з іншими в ліс (І. Франко).

◇ (1) Воі́стину воскре́с! – відповідь на привітання “Христос воскрес!” під час Великодніх свят.

Вона нахилила до себе голову сина і тричі поцілувала йому губи. – Воістину воскрес, – промовив Шептала (В. Підмогильний);

Корній добре одягнутий, діти також, Марія теж незгірше... Йдуть гордо, а зо всіх боків: – Христос воскрес, Корнію! З приїздом! – Воістину воскрес! Дякую (У. Самчук).