вошва

ВОШВА́, и́, ж., збірн., розм.

Воші.

З наших ніг бризкала кров на каміння; тіло поїдом вошва їла (С. Добровольський);

Жінка підвела дівчинку до припічка. – Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила (А. Головко);

Я їм сорочки прала i нафтою голови мастила вiд вошви (Р. Федорів).

Значення в інших словниках

1. вошва — вошва́ іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. вошва — -и, ж., збірн., розм. Воші.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вошва — ВО́ША (комаха — зовнішній паразит людини й тварини), ВОШВА́ збірн. розм., НУ́ЖА збірн. розм., КУ́ЗЬКА збірн. розм. Дядько почав просити в Мар'яни зілля від вошей, що напали на овець (М. Стельмах); Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут.  Словник синонімів української мови
4. вошва — ВОШВА́, и́, ж., збірн., розм. Воші. Жінка підвела дівчинку до припічка. — Сідай отут. Бо тебе, мабуть, так вошва й обліпила (Головко, І, 1957, 89).  Словник української мови в 11 томах