вприкуску
ВПРИКУ́СКУ (УПРИКУ́СКУ), присл., розм.
Відкушуючи шматочок від грудки цукру та смокчучи його під час пиття чаю.
– Візьміть житнього сухарика, – гукнув Арон від дверей .. – Спасибі! – відгукнувся Ласточкін. – Здорово придумано: сухарик хрумтить, і повне враження, що п'єш вприкуску! (Ю. Смолич);
Дід Хома умів чаювати. Він .. обожнював [чай] уприкуску (Ю. Збанацький);
О дев'ятій вечора Фроленко гукнув наглядача до комірчини ключника, поставили самовар, випили чаю з цукром вприкуску (Ю. Хорунжий).
Словник української мови (СУМ-20)