впівголос
ВПІВГО́ЛОС (УПІВГО́ЛОС), присл., рідко.
Те саме, що впівго́лоса.
Білими губами упівголос буду вам казати за себе (В. Стефаник);
– Петрик, а Петрик! – легенько торсаючи хлопчика за плече, упівголос сказав Клим (С. Васильченко);
Гадки летять вперед, проваджені буйною уявою, аж слово якесь нараз вимкнеться впівголос з уст. Тоді я з переляком пригадую собі, хто я й між ким я... (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)