вразливо
ВРА́ЗЛИ́ВО (УРА́ЗЛИ́ВО).
Присл. до вра́зли́вий¹ 1–3.
Душа ставала ніби натягнута струна, вразливо вловлювала кожен дотик повітря, гойдання кожного трав'яного стебельця, тремтіння листу (І. Пільгук);
За роботою непомітно летить час і не гнітять так уразливо думки (П. Кочура);
Більше ж за всіх тішивсь цими співами сестриними Мартин, і для нього Наталка .. особливо вразливо співала (Грицько Григоренко);
// у знач. пред.
Не пожалував він її, а стало йому якось уразливо, негарно (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)