врата
ВРАТА́, врат, мн., ц.-с.
Те саме, що воро́та 1.
Не видно нікого в Ієрусалимі [Єрусалимі], Врата на запорі (Т. Шевченко);
Гинули тисячі. Ангели відчиняли райські врата їхнім душам (П. Загребельний);
Скоропадський .. піднявся на Красний ґанок і через царські палати пройшов до Святоспаської церкви, старшина зайшла до церкви через інші врата – з площі (Ю. Мушкетик);
Розчиняються широко врата, і з церкви виходять два ієромонахи, і два диякони, і двоє дячків (Г. Колісник).
△ (1) Ца́рські врата́ (две́рі, рідше воро́та) – середні двері в церковному іконостасі.
Кайдаш молився, стоячи навколішки, не зводив ясних очей з царських врат (І. Нечуй-Левицький);
Священик бере від нього [диякона] св. Чашу і, ставши сам серед царських дверей, обома руками побожно держить божественну Чашу (І. Огієнко);
Починалася літія, і диякон розчинив царські врата, прийняв від дяка засвічену велику свічу й став збоку, чекаючи на отця Йосипа (Б. Антоненко-Давидович);
Ніхто, в цілковитому безладі, навіть не поткнувся прямо на царські ворота. Вбігали в олтар північними і південними дверима (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)