вродитися —
вроди́тися дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вродитися —
[ўродитиес'а] = уродитися -роуджус'а, -одиес':а, -одиец':а, -од'ац':а; нак. -дис'а, -роуд'іц':а
Орфоепічний словник української мови
вродитися —
вроди́тися: ◊ вроди́тися в довга́х → довг
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вродитися —
Вродися, та вдайся, та не скапарайся. Або хай уродиться щасливий, або хай зовсім не родиться. Дурне вродилося, дурне й згине. Дурного не навчиш. Ледве ся вродить, а вже верховодить. Ще місця не загрів, а вже розказує.
Приповідки або українсько-народня філософія
вродитися —
де (не) посі́й (посі́єш), там (то) (і) вро́диться (вро́дить). 1. Кого-небудь скрізь можна зустріти, побачити. (Микола:) На всі сторони мотається (Виборний); де не посій, там і уродиться (І. Котляревський); І хто її кликав?...
Фразеологічний словник української мови
вродитися —
НАРОДИ́ТИСЯ (про дитину або маля тварини — з'явитися на світ), РОДИ́ТИСЯ, УРОДИ́ТИСЯ (ВРОДИ́ТИСЯ) рідше, ЗНАЙТИ́СЯ (НАЙТИ́СЯ) розм., ЗРОДИ́ТИСЯ рідше, ПОРОДИ́ТИСЯ рідше; ВИ́ЛУПИТИСЯ зневажл.
Словник синонімів української мови