вростання
ВРОСТА́ННЯ (УРОСТА́ННЯ), я, с.
Дія за знач. вроста́ти¹.
Зелень міцно облапувала ноги, і Бумблякевич змушений був ступати, мов бузько, спотикаючись на камінні або на якомусь залізяччі, котре від довгого лежання спотворилося до невпізнання і аж кидалося люто, що хтось перешкодив його сумирному вростанню в землю (Ю. Винничук);
Любов – це інше лице вічності, але це – вростання, вгорання одної істоти в другу (В. Винниченко);
Вростання письменника в щоденну практику .. становить основну властивість сьогоднішнього стану нашого літературного життя (С. Тудор).
Словник української мови (СУМ-20)