врубка
ВРУ́БКА, и, ж., буд.
З'єднання колод і брусів без проміжних елементів.
Одна з найпоширеніших врубок – це врубка зубом, коли кінець однієї колоди чи бруса впирається в іншу колоду чи брус, з силою притискаючись до нього (з наук.-попул. літ.);
Вершиною теслярського мистецтва вважається врубка під деяким кутом. Така конструкція досить стійка і навіть не потребує додаткових кріплень (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)