врубка

ВРУ́БКА, и, ж., буд.

З'єднання колод і брусів без проміжних елементів.

Одна з найпоширеніших врубок – це врубка зубом, коли кінець однієї колоди чи бруса впирається в іншу колоду чи брус, з силою притискаючись до нього (з наук.-попул. літ.);

Вершиною теслярського мистецтва вважається врубка під деяким кутом. Така конструкція досить стійка і навіть не потребує додаткових кріплень (із журн.).