всенький
ВСЕ́НЬКИЙ (УСЕ́НЬКИЙ), а, е, розм.
Весь, цілий.
І хата, і будинки всенькі Обшиті наново були (С. Руданський);
Лягла і тільки тепер відчула, як дуже болять у неї ноги і ниє все тіло. Та й не дивно ж – усенький день ішла (О. Донченко);
Геть-чисто всеньке село зібралося, молотить і віє, молотить і віє (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)