всенький
ВСЕ́НЬКИЙ (УСЕ́НЬКИЙ), а, е, пестл. Весь, цілий.
І хата і будинки всенькі Обшиті наново були (Рудан., Тв., 1956, 78);
Лягла і тільки тепер відчула, як дуже болять у неї ноги і ниє все тіло. Та й недивно ж — усенький день ішла (Донч., III, 1956, 73).
Словник української мови (СУМ-11)