встрибати
ВСТРИБА́ТИ (УСТРИБА́ТИ), а́ю, а́єш, ВСТРИ́БУВАТИ (УСТРИ́БУВАТИ), ую, уєш, недок., ВСТРИБНУ́ТИ (УСТРИБНУ́ТИ), ну́, не́ш, док.
Те саме, що вска́кувати 1.
Тіні постояли.., – одна мала, друга велика, – потім мала по-юнацькому легко встрибнула в короб машини, а за нею полізла друга, тяжко сопучи (І. Багряний);
– Ми на перон, поїзд мелькає хвостом .. тільки встигли встрибнути в задній вагон (П. Загребельний);
* Образно. В одчинену фіртку [хвіртку] разом з .. осіннім вітром безладно, хапливо встрибували хвилі міського гомону (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)