всюдисущість

ВСЮДИСУ́ЩІСТЬ (УСЮДИСУ́ЩІСТЬ), щості, ж.

Властивість за знач. всюдису́щий.

Пітьма затягувала його в себе, поглинала його і він слухняно йшов у її всюдисущість і тільки й умів, що плакати (П. Загребельний);

Світлий смуток як всюдисущість, прощання як лейтмотив нашого існування, печаль у всіх її виявах та відтінках – такий настрій пронизує обидва романи письменника (з газ.).