всюдисущий
ВСЮДИСУ́ЩИЙ (УСЮДИСУ́ЩИЙ), а, е.
Який скрізь є, буває.
Сюди не прорветься всюдисущий вітер, що гуляє зараз над землею (О. Полторацький);
Під копита слалася давно не їжджена й поросла вже всюдисущим шпоришем путь (Д. Міщенко);
// Про людину, яка всюди встигає, в усьому бере участь.
Там, де, здавалося, пани от-от стануть на валах, з'являвся обкурений мушкетним димом Богун. Всюдисущий, дивовижно спокійний серед зойків і криків бойових (Я. Качура);
Особливо боявся він потрапляти на очі всюдисущих дітлахів (А. Іщук);
Часто інтерес до художника починається з якоїсь незвичайної подробиці стосовно його особи, що розповідають публіці всюдисущі репортери (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)