всюдисущий

ВСЮДИСУ́ЩИЙ (УСЮДИСУ́ЩИЙ), а, е.

Який скрізь є, буває.

Сюди не прорветься всюдисущий вітер, що гуляє зараз над землею (О. Полторацький);

Під копита слалася давно не їжджена й поросла вже всюдисущим шпоришем путь (Д. Міщенко);

// Про людину, яка всюди встигає, в усьому бере участь.

Там, де, здавалося, пани от-от стануть на валах, з'являвся обкурений мушкетним димом Богун. Всюдисущий, дивовижно спокійний серед зойків і криків бойових (Я. Качура);

Особливо боявся він потрапляти на очі всюдисущих дітлахів (А. Іщук);

Часто інтерес до художника починається з якоїсь незвичайної подробиці стосовно його особи, що розповідають публіці всюдисущі репортери (М. Слабошпицький).