всяк
ВСЯК (УСЯ́К), розм.
1. займ. означ. Те саме, що вся́кий 1.
Народ за військом копошився. Всяк товпився, всяк ліз (І. Котляревський);
Нікому не стоялося на місці, всяк тиснувся ближче до переправи, щоб першим вирватись на плацдарм (О. Гончар);
У ліс лаштується, збирається усяк. Скриплять тяжкі вози, іржуть, басують коні (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
2. присл., рідко. Те саме, що вся́ко.
– Жаль! – каже Цуцик, – що ж робити! Буває всяк (Л. Глібов);
– Мовчки залицяється [Антін] до вашої глухенької Одарки, усяк їй услуговує (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)