всяк
ВСЯК (УСЯ́К), розм.
1. займ., означ. Те саме, що вся́кий 1.
Народ за військом копошився. Всяк товпився, всяк ліз (Котл., I, 1952, 282);
У ліс лаштується, збирається усяк. Скриплять тяжкі вози, іржуть, басують коні (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 122).
2. присл., рідко. Те саме, що вся́ко.
— Жаль! — каже Цуцик, — що ж робити! Буває всяк (Гл., Вибр., 1957, 151);
— Мовчки залицяється [Антін] до вашої глухенької Одарки, усяк їй услуговує (Барв., Опов.., 1902, 324).
Словник української мови (СУМ-11)