втискати
ВТИСКА́ТИ (УТИСКА́ТИ), а́ю, а́єш, ВТИ́СКУВАТИ (УТИ́СКУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТИ́СНУТИ (УТИ́СНУТИ), вти́сну, вти́снеш; мин. ч. вти́снув, вти́снула, ло і втис, вти́сла, ло; док.
1. що у що. Натискаючи з силою, вдавлювати, заглиблювати щось.
– Служиться добре, Кострубо? – спитав Пінчук, втискаючи в попільничку погаслу цигарку (Р. Іваничук);
Я втис у теплі боки [коня] остроги (М. Рильський);
І втиснули свій перший слід колеса В іще вологі та грузькі луги (М. Бажан).
2. кого, що у що. Із зусиллям уводити, впихати, поміщати кого-, що-небудь у щілину, в тісне місце і т. ін.
Петро .. дістає обмотаний плащ-палаткою автомат, втискає диск (М. Стельмах);
Швидко втиснувши Максима в машину, Платон Пилипович хряпнув дверцятами, кинувши коротко шоферу: – До “Кукушки” (І. Цюпа).
3. перев. док., що. Непомітно або насильно дати щось кому-небудь у руки; всунути.
Користуючись хвилиною, втиснула [пані Антоніна] йому в руку такий жмут паперу, що він не знав, куди його сховати (М. Коцюбинський);
Віра втиснула у шершаву долоню старої заздалегідь наготовлені гроші (А. Шиян).
Словник української мови (СУМ-20)