втискатися
ВТИСКА́ТИСЯ (УТИСКА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, ВТИ́СКУВАТИСЯ (УТИ́СКУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВТИ́СНУТИСЯ (УТИ́СНУТИСЯ), вти́снуся, вти́снешся; мин. ч. вти́снувся, вти́снулася, лося і вти́сся, вти́слася, лося; док.
Із зусиллям вдавлюватися, проникати в щілину, у тісне місце.
Кінчики пальців до крові втискаються в розтріскані шпарини верби (М. Стельмах);
– Так оце вона, війна! Оце вона в своєму справжньому образі, – встиг подумати Колосовський, глибше втискуючись в борозну (О. Гончар);
Максим .. ліг у сніг. Втиснувся в той сніг і лежав, не ворушачись (І. Багряний);
Не повірив відразу, що то вона. Здалося, дитина загорнулась у ковдру, втиснулась головою в подушку (Ю. Збанацький);
// Із зусиллям входити куди-небудь.
Хо вступає в здоровезну кам'яницю, лізе, покректуючи, по ступанці високо, аж “під небо”, і втискається в маленьку кімнату (М. Коцюбинський);
Підійшов до юрми і втиснувся в неї (Іван Ле);
// Заходити, входити без запрошення, без дозволу.
[Павло:] Морока з нею та й годі: скрізь втиснеться і немов поперек горлянки стане!.. (М. Кропивницький);
[Юда:] Він байку склав про гостя, що понурий .. втисся на весілля і з соромом був вигнаний (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)