втовпитися
ВТО́ВПИТИСЯ (УТО́ВПИТИСЯ), плюся, пишся; мн. вто́впляться; док., розм.
Увійти, влізти з труднощами в середину чого-небудь.
Вранці пiсля тiєї ночi поспiшили втовпитись в перший же етап, готований на вiдправку, i цим, може, врятували товариша (О. Гончар);
– Татари, – страшно прошепотів Марко .. Вершники .. полетіли, помчали на обози, що не втовпилися в місто, на окремі вози і гарби, розпорошені по долині (Ю. Мушкетик);
На ринок ледве утовпишся, бо скрізь із машин продають кавуни (з газ.).
◇ (1) Не вто́впиться (не пото́впиться) в две́рі (в [свою́] шку́ру), зневажл. – хтось дуже товстий.
Часом така юрма їх [гостей] ужене, що дивуємось, яких-то вже між ними панів нема!.. Інша добродійка у двері не втовпиться (Марко Вовчок);
– Шия в нього – хоч обіддя гни, пика – як не лусне, очі жиром запливають, сам у шкуру не втовпиться! – кажуть про нього дворові (Панас Мирний);
Він [Бжозовський] такий гладкий, що в свою шкуру не потовпиться (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)