втовкти
ВТОВКТИ́¹ (УТОВКТИ́), вчу́, вче́ш, док., що, розм.
Втиснути щось у середину чого-небудь.
Поклялись [королі], заприсяглись, Що згине Джон Ячмінь. Взяли, ввергли його в ріллю, Втовкли аж у глибінь (М. Лукаш, пер. з тв. Р. Бернса);
* Образно. Вони [літаки] втовкли у землю те село (Л. Первомайський).
◇ (1) Втовкти́ (втовкма́чити, втелю́щити, вки́нути) / втовкма́чувати в го́лову (в довбе́шку, в макі́тру) кому, зневажл.:
а) частим повторенням чи поясненням домогтися, щоб хто-небудь зрозумів або засвоїв щось.
– Хоч би ви йому втовкли в голову, що береш раз, а віддаєш сторицею (Григорій Тютюнник);
– Отаке-о вибухалось прездорове одоробло, а мати повинна втовкмачувати в його дурну макітру, як годиться вестися ґречному козакові з добрими людьми! (О. Ільченко);
б) переконати, запевнити кого-небудь у чомусь.
Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.);
– Усі ви боїтесь тієї лікарні.., а чого? З'їдять тебе там чи що? Та хіба вам що втовчеш у дурну довбешку! (Б. Грінченко);
– Вам нічого і не втелющиш у голову (Ю. Смолич);
Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (М. Чабанівський);
Попи старанно втовкмачували в голови повстанців, що Острозький дає волю посполитим на козакування (Іван Ле).
ВТОВКТИ́² див. утовкти́1.
Словник української мови (СУМ-20)