втовкмачувати
ВТОВКМА́ЧУВАТИ (УТОВКМА́ЧУВАТИ), ВТОКМА́ЧУВАТИ (УТОКМА́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВТОВКМА́ЧИТИ (УТОВКМА́ЧИТИ), ВТОКМА́ЧИТИ (УТОКМА́ЧИТИ), чу, чиш, док., розм.
1. що. Поштовхами впихати, втискати щось усередину чого-небудь.
Втокмачуючи в борошно кружальця тіста, розкачував їх все тонше й тонше, щоб пропеклося, бо ж прісне (М. Циба);
Співбесідник востаннє глибоко затягнувся тютюновим димом, недбало впустив недопалок собі під ноги і втовкмачив його підбором гумового чобота у м'який торф'янистий ґрунт (з газ.);
// кого, перен. Втягати кого-небудь у якусь неприємну справу.
Розумна жінка чоловіка із біди вирятує, а дурна ще втокмачить (прислів'я).
2. що. Те саме, що втлума́чувати.
Запам'ятай лише: день у день втовкмачуй Балабанові, хай знає, чого жадає простий люд (Р. Іваничук);
Ментор .. утовкмачував їм, своїм учням, що галантність є насправді синонімом європейськості (Ю. Андрухович);
Шеф не заспокоївся, доки не втовкмачив нам усім, скільки м'ячів ми повинні, коли хочемо жити, пропустити в другому таймі до своїх воріт (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)