втовкти
ВТОВКТИ́¹ (УТОВКТИ́), вчу́, вче́ш, док., перех., розм. Б’ючи, товчучи, запхнути, загнати щось у середину чого-небудь.
Вони [літаки] втовкли у землю те село (Перв., І, 1958, 524).
◊ Втовкти́ кому в го́лову що — часто повторюючи, пояснюючи, заставити когось зрозуміти або засвоїти що-небудь.
— Ну хто їй втовк у голову, що вона має хист артистки? (Чаб., Балкан. весна, 1960, 458).
ВТОВКТИ́² див. утовкти́¹.
Словник української мови (СУМ-11)