втоплениця
ВТО́ПЛЕНИЦЯ (УТО́ПЛЕНИЦЯ), і, ж.
Жін. до вто́пленик.
У мокрому, замащеному в твань весільному платті лежала утоплениця (Л. Дмитерко);
– Ой, .. зненацька заголосила [Докія] .. – Та я ж і злодійка-а-а... Я ж і втоплениця. Та до мене ж і руками чистими тепер не можна доторкнути-и-ися... І для чого ж вони мене спасли-и-и... (Микита Чернявський);
Скільки не приїздив після того Папуша, завжди гірко зітхав, згадуючи свою “дорогу утопленицю” (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)