втора
ВТО́РА, и, ж.
1. Другий голос у музичній партії.
Ех! Тяжко, гірко, милий, да по наймах жити... – меланхолійно, сумно гудів Гриць, м'яко переливаючись від Кіндратової прими до Софійчиної втори (В. Винниченко).
2. Друга скрипка.
Втора в оркестрі.
Словник української мови (СУМ-20)