вторинний
ВТОРИ́ННИЙ, а, е.
1. Який становить другий, пізніший етап у розвитку чого-небудь або другий ступінь за складом, складністю.
У філософії є напрям, коли первинним вважають ідею – свідомість людини, а матеріальний світ – вторинним (з навч. літ.);
Вагання щодо заміни вторинного “о” (з єра) та давнього “о” в префіксах пов'язано у Т. Шевченка з діалектним впливом (з навч. літ.);
// Який є доповненням, додатком до першого.
Одна з обмоток трансформатора, яка називається первинною, під'єднується до джерела змінної напруги. Друга обмотка, до якої приєднуються прилади й пристрої, що споживають електроенергію, називається вторинною (з навч. літ.);
// Який залежить від чогось, є наслідком чого-небудь.
Йому одне лишилося – роздумувати, перебирати в пам'яті своє життя. Іноді приходять тихо вірші. Якісь також вторинні, немов із дна засіка, відлуння грому, бурі, що відшуміла (Василь Шевчук);
Підвищення кров'яного тиску може бути вторинним або симптоматичним у результаті захворювання деяких органів і систем (з наук.-попул. літ.);
// лінгв. Похідний.
Аналіз розкриває 17 значень слова “золотий” у поезії І. Франка. Тут і первинне значення, і низка вторинних значень (з наук. літ.).
2. Який відбувається вдруге; повторний.
Випадки вторинного цвітіння дуже цікаві для науки (з наук.-попул. літ.);
Надмірні норми зрошення зумовлюють підняття підґрунтових вод, підтоплення та вторинне засолення ґрунтів (з навч. літ.);
// Признач. для повторного використання після перероблення.
Крім основного уранового пального, в практиці атомної енергетики використовують також окремі види вторинного ядерного пального (з наук.-попул. літ.).
3. Другорядний, побічний.
– Ці гормони відповідають за вторинні статеві ознаки. Оволосіння тіла зокрема (Л. Дереш).
4. Який характеризується відсутністю оригінальності, самобутності.
Стислість, ємкість [ємність] сонетної форми вимагає відповідного драматизму думки та почуття, щоб вірші не видавалися одноманітними, вторинними (П. Мовчан).
Словник української мови (СУМ-20)