втручатися
ВТРУЧА́ТИСЯ (УТРУЧА́ТИСЯ), а́юся, а́єшся, недок., ВТРУ́ТИТИСЯ (УТРУ́ТИТИСЯ), втру́чуся, втру́тишся, док., у що, до чого і без дод.
1. рідко. Входити, проникати куди-небудь, у що-небудь.
Ніхто не прохав його на вечерю, а самому втручатися в чужу сім'ю в цей святий вечір йому не хотілось (С. Васильченко);
* Образно. Згарище втрутилося в чистоту зимового пейзажу України, труїть повітря (Іван Ле).
2. Самочинно займатися чужими справами, встрявати в чиї-небудь стосунки і т. ін.
Тут я почуваюся вільним, незалежним, не знаю над собою жодного контролю, ніхто не втручається в моє приватне життя (М. Коцюбинський);
Їй, певне, було б до мислі навіть, щоб невістка не втручалась до господарства (Леся Українка);
Був він ще сам не старий і здоровий та й не любив, як хто-небудь втручається та тикається в його роботу (Грицько Григоренко);
// Брати активну участь у чомусь для припинення чого-небудь, протидіяння чому-небудь і т. ін.
Ще хвилина – і зляканий Вася віддасть полтиника. Глоба вирішує сам втрутитися в цю справу (В. Собко);
І тут утрутилася княгиня Ілона .. Своєю владою вона суворо заборонила всім кораблям покидати гавань (О. Авраменко).
Словник української мови (СУМ-20)