втручати

ВТРУЧА́ТИ (УТРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТРУ́ТИТИ (УТРУ́ТИТИ), втру́чу, втру́тиш, док., кого, що, у що і без дод.

1. Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись.

Ой приведи до річеньки, а не втручай у воду (Сл. Гр.);

Хлопчики звільна створили [відчинили] двері і втрутили Гриця досередини (І. Франко).

2. перен., діал. Вставляти в розмову (власне зауваження, слово і т. ін.).

Скільки раз і Йван хотів до бесіди своє слівце втрутити (Л. Мартович);

– І хлопчик непоганий собі, – втрутила тітка Лідія (Б. Лепкий).

Значення в інших словниках

1. втручати — втруча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. втручати — (утручати), -аю, -аєш, недок., втрутити (утрутити), втручу, втрутиш, док., перех., у що і без додатка. 1》 Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись. 2》 перен., діал. Вставляти в розмову (власне зауваження, слово тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. втручати — ВТРУЧА́ТИ (УТРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТРУ́ТИТИ (УТРУ́ТИТИ), втру́чу, втру́тиш, док., перех., у що і без додатка. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись. Ой приведи до річеньки, а не втручай у воду (Сл. Гр.  Словник української мови в 11 томах