втручати
ВТРУЧА́ТИ (УТРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТРУ́ТИТИ (УТРУ́ТИТИ), втру́чу, втру́тиш, док., кого, що, у що і без дод.
1. Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись.
Ой приведи до річеньки, а не втручай у воду (Сл. Гр.);
Хлопчики звільна створили [відчинили] двері і втрутили Гриця досередини (І. Франко).
2. перен., діал. Вставляти в розмову (власне зауваження, слово і т. ін.).
Скільки раз і Йван хотів до бесіди своє слівце втрутити (Л. Мартович);
– І хлопчик непоганий собі, – втрутила тітка Лідія (Б. Лепкий).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- втручати — втруча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- втручати — (утручати), -аю, -аєш, недок., втрутити (утрутити), втручу, втрутиш, док., перех., у що і без додатка. 1》 Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись. 2》 перен., діал. Вставляти в розмову (власне зауваження, слово тощо). Великий тлумачний словник сучасної мови
- втручати — ВТРУЧА́ТИ (УТРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТРУ́ТИТИ (УТРУ́ТИТИ), втру́чу, втру́тиш, док., перех., у що і без додатка. 1. Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись. Ой приведи до річеньки, а не втручай у воду (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах