втручати
ВТРУЧА́ТИ (УТРУЧА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВТРУ́ТИТИ (УТРУ́ТИТИ), втру́чу, втру́тиш, док., перех., у що і без додатка.
1. Штовхаючи кого-, що-небудь, впихати до чогось, кудись.
Ой приведи до річеньки, а не втручай у воду (Сл. Гр.);
Хлопчики звільна [відчинили].. двері і втрутили Гриця досередини (Фр., II, 1950, 57).
2. перен., діал. Вставляти в розмову (власне зауваження, слово тощо).
Скільки раз і Йван хотів до бесіди своє слівце втрутити (Март., Тв., 1954, 46).
Словник української мови (СУМ-11)