вудильник

ВУДИ́ЛЬНИК¹, а, ч., рідко.

Те саме, що вудка́р.

Бажаючих відвідати Терешовецьку “Швейцарію” чимало. Одних вудильників по 50–100 осіб набирається протягом дня у весняно-літній період (із журн.);

Весельно-моторний човен з традиційною формою дна чудово підходить як для вудильників, так і для прогулянок по озеру (з мови реклами).

ВУДИ́ЛЬНИК², а, ч.

Велика глибоководна морська риба-хижак родини вудильникових чорного або темно-коричневого кольору, яка може змінювати забарвлення і світитися.

Довгоноса рибина клацнула пащею і блискавично, вмент проковтнула довірливу рибку .. – Ха-ха, з'їла! – засміявся Сиз .. – З'їла, вража, і не облизалась! На те вона й називається: риба-вудильник. Бачите, як ловко приманює, як причаровує до себе здобич! (В. Близнець);

Вудильник – велика, досить потворна риба з пащею, яка займає мало не половину розмірів самої риби (із журн.).

Значення в інших словниках

1. вудильник — вуди́льник іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. вудильник — -а, ч., рідко. Те саме, що вудкар.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вудильник — РИБА́ЛКА (людина, яка займається рибальством), РИБОЛО́В, РИБА́К, РИБОЛО́ВЕЦЬ розм., РИБА́Р розм.; ВУДКА́Р, ВУДІ́Й, ВУДИ́ЛЬНИК (той, хто ловить рибу вудкою). Половчиха стояла нерухомо, обіч поралися коло шаланд на березі рибалки з артілі (Ю.  Словник синонімів української мови
4. вудильник — ВУДИ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що вудка́р.  Словник української мови в 11 томах