вузькогрудий
ВУЗЬКОГРУ́ДИЙ, а, е.
Який має вузькі груди (у 1 знач.).
Командира роти – літнього вузькогрудого лейтенанта – він теж пропустив (О. Гончар);
Тхором вона називала їхнього дачника, хирлявого, вузькогрудого чоловічка з великими окулярами на горбатому носі (М. Руденко);
З невеличкою гривою, з надто розтягнутою спиною, довгошиїй, вузькогрудий, тонкохвостий, він [кінь] не був схожий на жодну породу тих коней, яких доводилося бачити професорові, Еллі або Олегові (П. Загребельний);
– Мене побрехеньками не купиш! – спалахує цибатий, вузькогрудий здоровань (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)