вузівський
ВУ́ЗІВСЬКИЙ, а, е, заст.
Прикм. до вуз; вишівський.
Б. Є. Патону належить ініціатива тісної кооперації академічної і вузівської науки, а також їх спільної участі у сфері освіти й виховання (з наук.-попул. літ.);
Під час навчання на факультеті журналістики Київського університету Василь Симоненко працював секретарем в університетській багатотиражці, був учасником вузівської літстудії (з навч. літ.);
Треба докласти всіх зусиль, щоб наша шкільна і вузівська молодь росла всебічно освіченою (з публіц. літ.);
// Признач. для вузу.
Було складено ґрунтовну програму з української діалектології для вузівського курсу (з наук. літ.);
Вузівська програма спецкурсу;
// Властивий для вузу.
Серед робітників кабінету було кілька студентів-практикантів. Ця публіка, з вузівських взаємин з нею, видавалась професорові якоюсь потайною, нещирою й ворожою (М. Івченко).
Словник української мови (СУМ-20)