вулканізація
ВУЛКАНІЗА́ЦІЯ, ї, ж.
1. техн. Гаряча обробка каучуку, гутаперчі і т. ін. спеціальними речовинами (зокрема, сіркою) для надання їм міцності, пружності, еластичності; технологічний процес виробництва гуми.
Процес вулканізації розробив американський винахідник Чарльз Гудьїр у 1844 році (з наук.-попул. літ.);
Свої цінні властивості – пружність та еластичність – каучук набуває при вулканізації, тобто змішуванні з сіркою і нагріванні до температури 130–160 °С (з навч. літ.).
2. хім. Хімічна обробка паперу для надання йому більшої міцності та еластичності.
У поліграфічному виробництві друкарська форма (укладений в раму набір, кліше) зазнає вулканізації (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)