вурдитися
ВУ́РДИТИСЯ, диться, недок.
1. зах. Перетворюватися на сир; зсідатися (про молоко).
Для приготування бринзи молоко заквашують клягом – спеціальною сироваткою з молока, що вурдиться в шлунку молодого ягняти (з навч. літ.).
2. перен. Вирувати, бурхати білими клубами диму, пари і т. ін.
Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич);
Декілька паровозів ще чахкали по тупиках, вурдячись білою парою (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)