вуркотіння

ВУРКОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією.

Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (П. Панч);

В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. вуркотіння — вуркоті́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вуркотіння — -я, с. Дія за знач. вуркотіти і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вуркотіння — МУРКОТА́ННЯ (МУРКОТІ́ННЯ), МУРЧА́ННЯ, МУ́РКАННЯ, ВОРКОТА́ННЯ (ВОРКОТІ́ННЯ), ВУРКОТА́ННЯ (ВУРКОТІ́ННЯ), ВУ́РКІТ, ВОРКО́ТА розм., МУРМОТА́ННЯ (МУРМОТІ́ННЯ) розм. — Пор. 1. муркота́ти.  Словник синонімів української мови
4. вуркотіння — ВУРКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. вуркоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Глухе вуркотіння моторів не переставало зростати (Панч, Іду, 1946, 35); В суміжному дворі вуркотіли узбецькі голуби. Це вуркотіння завжди наганяло на Олександра Івановича незрозумілу тугу (А.-Дав., За ширмою, 1963, 56).  Словник української мови в 11 томах