вчорашній
ВЧОРА́ШНІЙ (УЧОРА́ШНІЙ), я, є.
Який був, відбувався, виготовлявся і т. ін. учора.
Де була яка калюжка після учорашнього дощику, не забарилася висохнути (Г. Квітка-Основ'яненко);
В цілому домі всі ще спали після великої вчорашньої праці та біганини (І. Нечуй-Левицький);
Служник приніс меду й учорашнього холодного м'яса, перекусили трохи (А. Хижняк);
// Який був, стався, відбувався в недалекому минулому, не так давно.
Чи то давнє яке лихо Прокинулось в хаті? Чи вчорашнє, задавлене Знов поворушилось? (Т. Шевченко);
Другого дня вчорашні шкільні друзі не подавали один одному руки (Б. Антоненко-Давидович);
– На вчорашніх, на вічних кучугурах виногради в'ються на сотні тисяч кущів, і тополі та білі акації піднялись... (О. Гончар);
// у знач. ім. вчора́шнє, нього, с. Те, що відбувалося вчора.
– Невже ж то сон був? – думала Христя, згадуючи про вчорашнє. – Мабуть, що сон (Панас Мирний);
Я .. оповідаю їй про вчорашнє й сьогоднішнє. Вона з жахом слухає, не сміючи перервати мене (В. Винниченко).
Словник української мови (СУМ-20)