вчора
ВЧО́РА (УЧО́РА), присл.
У день, який передує сьогоднішньому; напередодні.
– Я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати... (Г. Квітка-Основ'яненко);
Останній лист упав на чорнобривці вчора (М. Вінграновський);
// У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.
Що вчора мірою було – Півміри стало нині, Немов щодня нове крило Дарується людині (М. Рильський);
Варта уваги економічна активність нових світових гігантів, що ще вчора були другорядними країнами: Бразилії, Китаю, Індії (із журн.);
// у знач. ім. вчо́ра, невідм., с. Попередній, минулий день.
Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру (М. Коцюбинський);
Він кричав .. від того, .. що був привалений жаскими рефлексіями пережитого вчора й візіями неминучого завтра... (І. Багряний).
(1) Від учо́ра (пі́сля вчо́ра) – з попереднього дня.
Його почуття до дівчини після вчора зробилось якимось палющим, відбирало йому спокій (В. Підмогильний);
[Оксана:] Я така замурзана... від учора не вмивалася (З. Мороз).
Словник української мови (СУМ-20)