вчора

ВЧО́РА (УЧО́РА), присл.

У день, який передує сьогоднішньому; напередодні.

– Я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Останній лист упав на чорнобривці вчора (М. Вінграновський);

// У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.

Що вчора мірою було – Півміри стало нині, Немов щодня нове крило Дарується людині (М. Рильський);

Варта уваги економічна активність нових світових гігантів, що ще вчора були другорядними країнами: Бразилії, Китаю, Індії (із журн.);

// у знач. ім. вчо́ра, невідм., с. Попередній, минулий день.

Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру (М. Коцюбинський);

Він кричав .. від того, .. що був привалений жаскими рефлексіями пережитого вчора й візіями неминучого завтра... (І. Багряний).

(1) Від учо́ра (пі́сля вчо́ра) – з попереднього дня.

Його почуття до дівчини після вчора зробилось якимось палющим, відбирало йому спокій (В. Підмогильний);

[Оксана:] Я така замурзана... від учора не вмивалася (З. Мороз).