1. Словник української мови в 11 томах

вчора

ВЧО́РА (УЧО́РА), присл. У день, який передує сьогоднішньому; напередодні.

— Я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати… (Кв.-Осн., II, 1956, 44);

Учора він бачив і чув Ілліча! (Вітч., 1, 1947, 113);

// У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.

Що вчора мірою було — Півміри стало нині, Немов щодня нове крило Дарується людині (Рильський, I, 1956, 348);

// у знач. ім. вчо́ра, невідм., с. Попередній, минулий день.

Вільний дух народу ще тлів під попелом неволі. Свіжі традиції волі, такі свіжі, що часом трудно було відрізнити сьогодні од вчора, підтримували жевріючу під попелом іскру (Коцюб., І, 1955, 334).

Від учо́ра — з попереднього дня.

[Оксана:] Я така замурзана… від учора не вмивалася (Мороз, П’єси, 1959, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вчора — вчо́ра прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. вчора — пр., минулого дня, на передодні; ЯК ІМ. вчорашній день, МИНУЛЕ. Словник синонімів Караванського
  3. вчора — (учора), присл. У день, який передує сьогоднішньому; напередодні. || У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. || у знач. ім. вчора, невідм., с. Попередній, минулий день. Від учора — з попереднього дня. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вчора — ВЧО́РА (УЧО́РА), присл. У день, який передує сьогоднішньому; напередодні. – Я таки тобі тепер договорю, що учора хотів сказати... (Г. Квітка-Основ'яненко); Останній лист упав на чорнобривці вчора (М. Словник української мови у 20 томах
  5. вчора — ВЧО́РА (УЧО́РА) (у день, у добу, що передує сьогоднішньому), НАПЕРЕДО́ДНІ. Семен стрепенувся: те іржання нагадало йому, що він збирався вчора в дорогу (М. Словник синонімів української мови
  6. вчора — Вчо́ра, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)