вівтарник

ВІВТА́РНИК, а, ч.

У православній церкві – вівтарний служка.

Вівтарник має можливість глибше пізнати суть богослужінь, у яких бере безпосередню участь (із журн.);

У вівтарників багато роботи при церкві. Вони подають отцеві кадило, аналой, тримають свічки та дискос і т. ін. (з газ.).

Значення в інших словниках

1. вівтарник — -а, ч. У православній церкві – вівтарний служка.  Великий тлумачний словник сучасної мови