вівтарник
ВІВТА́РНИК, а, ч.
У православній церкві – вівтарний служка.
Вівтарник має можливість глибше пізнати суть богослужінь, у яких бере безпосередню участь (із журн.);
У вівтарників багато роботи при церкві. Вони подають отцеві кадило, аналой, тримають свічки та дискос і т. ін. (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вівтарник — -а, ч. У православній церкві – вівтарний служка. Великий тлумачний словник сучасної мови